Тиждень предметів художньо - естетичного напрямку
23.01 - гра-подорож до країни Мистецтва (5 клас)
24.01 – КВК «Мистецькі ерудити» (6 клас)
25.01 - виховна година " П'ять хвилин з мистецтвом" (7 клас)
25.01 – Тарас Шевченко – художник (8 клас)
Гра-подорож до країни Мистецтва
Мета. Залучати дітей до колективної та творчої праці. Встановити тісний зв’язок між учнями. Зміцнити емоційні зв’язки між власною діяльністю дітей і творчістю художника. Створювати умови для формування духовності учнів; пробудити інтерес до мистецтва.
Обладнання: плакати, картки з творчими завданнями, малюнки, ілюстрації, репродукції картин.
Очікуванні результати: сприяти вихованню ціннісного ставлення до мистецтва, бажанню створювати прекрасне.
Хід заходу
І. Поетична хвилинка про образотворче мистецтво.
Щиро раді вас вітати в нас,
Де мистецтва об’єдналися.
Творчість юних – справжнє чудо із чудес ,-
Нехай гра-подорож починається.
Тут художники всі і дизайнери є,-
Тож змагаються хай між собою!
Хай дзвенить дружній сміх,
Свято радує всіх
І збагачує душу красою.
ІІ. Вступне слово вчителя про хід гри-подорожі.
Учитель. Дорогі друзі! Сьогодні ми проводимо гру-подорож до країни Мистецтва. Щоб подорож не була втомливою, будемо робити зупинки. Запрошую до подорожі!
ІІІ. Зупинка 1 – Картинна галерея
Ось перед вами картини. Хто їх написав? (Художники). Зробимо першу зупинку і назвемо її «Картинна галерея».
Ваше завдання: розглянути картини, вибрати ту, яка вам найбільше до душі і зробити короткий словесний її опис. (Додаток 1)
ІV. Зупинка 2 - Портретна
Перед вами портрети різних людей. (Додаток 2.) Художники дуже вміло передали риси обличчя кожної людини. А чи пробували ви коли-небудь написати портрет? Наступна зупинка «Портретна». Ваше завдання: домалювати лице людини. (Дітям пропонуються малюнки з частинами обличчя людини). (Додаток 3)
V. Зупинка 3 - Творча
Учитель. Наша подорож триває. Діти, а чи любите ви малювати? Зараз ми в цьому переконаємося. Наступна зупинка «Творча».
Пропоную намалювати те, що найбільше вам до вподоби.
VІ. Зупинка 4 – Переплутанка
Учитель. Іноді художники малюють незвичайні малюнки. Розгляньте ці роботи і скажіть, що переплутав художник? (Додаток 4)
Адже зараз зупинка «Переплутанка».
VІІ. Зупинка 5 - Цікавинка
Учитель. На цій же зупинці ми проведемо гру «Намалюй з закритими очима». Пропоную намалювати сніговичка.
VІІІ. Зупинка 6 - Загадкова
Учитель. Чи любите ви цікаві історії, казки, загадки? Послухайте одну, але будьте дуже уважні: потрібно запам’ятати, які кольори згадуються в ній. (Звучить вірш Тамари Коломієць «Кольорова хатка») (Додаток 5)
ІX. Зупинка 7 - Веселкова
Учитель. Наступна наша зупинка подорожі – «Веселкова». Намалюйте фарбами веселку.
X. Зупинка 8 - Ігрова
Учитель. Зробимо привал на зупинці «Ігровій». Я називатиму слова – ви «ловите» хлопками лише ті, які вживають чи використовують під час роботи над картиною. (Палітра, молоток, барви, пилка, натюрморт, художник, каструля, портрет, пензлик, телескоп, фарби, картина, мотор, пейзаж, графіка)
XІ. Підсумок проведення гри-подорожі
Учитель. Молодці! На цьому наша гра-подорож завершується. Всі ви чудово справилися з усіма завданнями і є справжніми художниками.
КВК “Мистецькі ерудити”.
Мета: вчити
працювати колективом;
розвивати практичні навички при роботі з
фарбами, відчуття кольору; театральні здібності;
формувати
естетичний смак, сприяти розвитку пізнавального інтересу до образотворчого
мистецтва.
Обладнання: комп'ютер,
репродукції картин,
фарби.
Представлення. Діти
розбиті на 2 команди, кожна з яких продемонструє свої досягнення та вміння.
Перша
команда. ( капітан разом із командою):
«Кольорова
палітра».
Наш
девіз: Ми художники веселі.
Фарби,
олівці, пастелі.
За
мольбертом ми працюєм,
Радість
від картин даруєм!
Друга
команда.
«Чарівний
пензлик»
Наш
девіз: Пензлик вгору, пензлик вниз,
Як же
гарно – подивись.
Вже й
портрет, пейзаж готовий.
Мрій,
твори і думай знову!
Малюють візитну картку своєї команди
І– Інтелектуальний конкурс.
Учитель. У
мене є квітка з питаннями. Необхідно капітанам відірвати 1 пелюстку із номером та разом із командою відповісти на питання, яке я зачитаю
(максимум за 30 секунд на роздуми).
Запитання:
1.
У якому виді образотворчого мистецтва роботи виконані фарбами в
кольорі? (живопис)
2.
У якому виді образотворчого мистецтва роботи виконані графічними
матеріалами? (графіка)
3.
Червоний, жовтий, оранжевий відносять до теплих чи холодних
кольорів? (теплих)
4.
Синій, блакитний відносять до теплих чи холодних кольорів?
(холодних)
5.
Як називається жанр образотворчого мистецтва, у якому зображують
предмети композиційно розміщені на будь-якій поверхні? (натюрморт)
6.
Як називається жанр образотворчого мистецтва, у якому зображують
природу? (пейзаж)
7.
Як називається жанр образотворчого мистецтва, у якому зображують
тварин? (анімалістичний жанр)
8.
Як називається жанр образотворчого мистецтва, у якому зображують
людину або групу людей? (портрет)
9.
Як називається жанр образотворчого мистецтва, у якому зображують
сцени повсякденного життя? (побутовий жанр)
10. Як
називається жанр образотворчого мистецтва, у якому зображують події, які дійсно
відбулися в історії? (історичний)
11. Як
називається жанр образотворчого мистецтва, у якому зображують момент бою? (батальний
жанр)
12. Всі
кольори, крім чорного, білого та відтінків сірого ми відносимо до ахроматичної
чи хроматичної гами? (хроматичної)
13. Чорний,
білий та відтінки сірого ми відносимо до ахроматичної чи хроматичної гами?
(ахроматичної)
14. Червоний,
жовтий, синій – це основні чи змішані кольори? (основні)
15. Фіолетовий,
зелений, оранжевий – це змішані чи основні кольорові? (змішані)
16. Червоний
та зелений, жовтий та фіолетовий, синій та оранжевий – це які кольори?
(контрастні кольори)
17. Як
називається жанр образотворчого мистецтва, у якому зображують міфи?
(міфологічний)
18. Як
називається градація світлотіні на предметі? (власна тінь)
19. Як
називається тінь, яка падає на поверхню від предмета? (падаюча тінь)
Учитель.
Молодці! А ми переходимо до наступного конкурсу.
ІІ – Практичне завдання.
Учитель. У
кожної команди на столі є конверт із завданням. Капітани, візьміть та
відкрийте. Є аркуш , фарби, вода. Треба за 5- 7 хвилин намалювати те, що
написано у конверті. Працює вся команда.
Завдання:
·
Намалювати
гірський пейзаж
·
За допомогою плавних закручених ліній намалювати овечку.
·
Намалювати корабель на морі в техніці «по-вологому».
·
За допомогою ліній, крапок, плям передати стан задоволення.
Учитель.
Молодці! А ми переходимо до наступного конкурсу.
ІІІ – Конкурс капітанів.
Учитель. До
мене підходять капітани та витягують по 1 питанню для відповіді.
Запитання:
-Поясніть,
чим відрізняється натюрморт від пейзажу?
-
Поясніть, чим відрізняється анімалістичний жанр від портрету?
-
Назвіть градацію світлотіні? (світло, напівтінь, тінь, рефлекс)
-
Поясніть, чим відрізняється історичний жанр від батального? (історичний жанр
зображує події, які дійсно відбулися в минулому, а батальний – сцени бою)
- Що
таке лінія горизонту, точка сходу? (умовна лінія між небом та землею. Точка
сходу знаходиться на лінії горизонту, в ній сходяться всі паралельні лінії, які
віддаляються від нас)
- Чим
відрізняється зображення предметів на І, ІІ та ІІІ планах?
- Що
таке повітряна перспектива? (чим ближче до лінії горизонту, тим холодними та
прозорими (блідими) стають кольори)
Молодці!
Аплодуємо капітанам, а вони повертаються до своїх команд. Переходимо до
наступного конкурсу.
ІV – Жива картина.
Учитель. У
кожної команди на столі є конверт із
написом «жива картина». Капітани відкривають – яка картина дісталася
команді.
А тепер команди уважно розглядають картини, виходять до
дошки і капітани намагаються розмістити своїх учасників так, як зображені герої
на картині.
- Леонардо да Вінчі. Мона Ліза
- Дмитро Левицький. Портрет О.І.Нелідової
- Массейс. Міняйло з дружиною
- Пітер Пауль Рубенс. Автопортрет із Ізабелою Брант
- Тетяна Яблонська. Ранок
- Олександр Брюллов. Граф Перовський в Соренто
Інша
команда має відгадати, яку із запропонованих картин показує команда суперника
Учитель. Дякуємо
кожній команді. Команди займають свої місця за столами.
Конкурси
завершені.
Підраховуємо отримані бали та визначаємо переможця.
ВИХОВНА
ГОДИНА
“П’ЯТЬ ХВИЛИН З МИСТЕЦТВОМ”
Мета:розширити знання учнів про мистецтво та
митців України; сприяти здатності висловлювати власне ставлення до мистецтва, потреби
у спілкуванні з мистецтвом;розвивати мистецькі знання учнів.
Обладнання:портрети
художників та їхніх робіт.
Епіграф:
Життя коротке,
мистецтво - вічне. - «Ars longa, vita brevis est.»
Гіппократ
ХІД ВИХОВНОЇ ГОДИНИ
І.Організаційний момент.
ІІ.Оголошення мети і теми.
ІІІ. Бесіди за картинами українських
художників(С.О.Григор’єв “Воротар”, О.Л.Кульчицька
“Діти на леваді”, О.Х.Новаківський “Натюрморт”)
ІV. Підсумок
С.О.Григор’єв «Воротар»
Григор’єв Сергій Олексійович (1910-1988)
-український живописець, графік, майстер жанрової картини, портрета та пейзажу.
Народився в
Луганську.
Бесіда
за картиною
Сьогодні
я хочу вам розповісти ще про одного художника — Сергія Олексійовича Григор’єва.
Багато його картин присвячені життю дітей, зокрема: «Перші слова»,
«Рибалонька», «Обговорення двійки». Але найбільш примітне полотно Сергія
Григор’єва «Воротар» (показ картини). Одного разу, повертаючись зі школи, діти
спорудили з портфелів ворота й розпочали гру у футбол. Видно, що ця гра відбувається
на околиці міста, на пустирищі за будинком. У центрі картини зображений
маленький воротар. Хлопчик схожий на справжнього футболіста: він любить грати у
футбол. А у футбол грають сміливі люди. Подивіться на його постать: він обперся
об коліна, напружено й уважно стежить, де ж зараз м’яч. Будь-якої миті він
готовий його відбити й захистити ворота… На задньому плані вболівальники… Вони
допомагають воротареві. І тільки собачці й малюкові байдуже до футболу: вони цю
гру просто не розуміють… А ви?
∙ Де
зобразив художник головного героя картини?Опишіть його постать і зовнішність.
∙ Що
може кожному сподобатися в цьому сюжеті?
О.Л.Кульчицька
«Діти на леваді»
Бесіда
за картиною
Олена
Львівна Кульчицька народилася й виросла в нашій країні і дуже її любила. Усі
картини цієї художниці «розповідають» про наш народ, про його мистецтво, про
працю й ігри. Ось одна з них (показ картини). Вона називається «Діти на
леваді». У центрі, на передньому плані в колі сидять дівчатка. Вони ошатно
вдягнені, усі в білих українських сорочках, гарних спідничках. Напевно, у них
було якесь свято. І дівчатка вирішили погратися, розповісти одна одній якісь
цікавинки. Ось одна дівчинка про щось розповідає і показує руками. Усі її
уважно слухають. Як цікаво! А одна дівчинка навіть підвелася. Поодаль,
праворуч,— маленький хлопчик, який тільки-но навчився ходити і теж хоче підійти
до дівчаток. На задньому плані зображені корівки, що пасуться на лузі. Вдалині
проглядаються сині-сині гори, позолочені сонячним світлом хмари, соковита
зелень. Відчувається, що повітря сповнене тепла й спокою…
∙ Які
кольори обрав художник, щоб передати гарний настрій дівчаток і чудову літню погоду?
∙
Поміркуйте, які кольори та їх відтінки найважливіші на землі?
∙ Як
святковий одяг впливає на почуття дівчаток?
О.Х.Новаківський
«Натюрморт».
Бесіда
за картиною
Сьогодні
ми ознайомимося з художником Олексієм Харламповичем Новаківським та його
картиною «Натюрморт».
Олексій
Харлампович дарує нам свій «Натюрморт» (показ картини). Гарно? Авжеж! У центрі
картини срібна ваза, а в ній червоні, жовті й жовтогарячі фрукти. Унизу на
тарілочках розкладені лимони, яблука, а на задньому плані — квіти: барвисті
айстри. Збоку — гарні горщики з квітами. Давайте з вами помріємо й відгадаємо…
∙ Що може розповісти цей натюрморт про життя родини, яку ми не бачимо, а тільки відчуваємо?
∙ Яку пору року зобразив
художник?
∙ Чому ви думаєте, що осінь?
Ранню чи пізню?
∙ Для кого, у який день готували
букети айстр?
ІV. Підсумок.
Учитель. До кінця нашої виховної години залишилось 10 хвилин,і нам
потрібно підвести підсумки;для цього вам,діти,потрібно виконати завдання «Подумай»,а потім я
вам позагадую загадки.
У вас на партах є
аркуші із зображеними на них геометричними фігурами. Завдання: подумайте, що
має таку форму і домалюйте цей предмет. ( учні малюють та демонструють свої
роботи ).
ЗАГАДКИ
Він не плаче, не
гарчить,
Лиш малює та
мовчить.
(Олівець)
Він для фарби —
незамінний,
Бо художник він
відмінний.
Розфарбує все, як
треба,
І малюнок є вже в
тебе.
(Пензлик)
Фрукти, овочі та
ваза,
Кожен з вас
побачить зразу
В чому річ і в
чому суть,
Як картину цю
зовуть?
(Натюрморт)
Білий-білий, наче
сніг,
Рук нема, немає
ніг,
Не людина і не
звір,
А зовуть його... (Папір)
Постирає все, що
бачить,
Це не іграшка, не
м 'ячик,
Опусти ти руку в
сумку
Та дістань в
долоні... (Гумку)
Ми на вернісаж
прийшли,
Щось цікаве там
знайшли,
То не птах і не
людина,
А зовуть її... (Картина)
Розглядаємо
картини,
Ось дівчина біля
тину,
Портрет, пейзаж, а
разом все це
Називається... (Мистецтво)
Сонце, небо,
ляльку, м’ячик,
Вправно водить
олівець
Наш художник
молодець.
Він потрібен всім
сьогодні,
Бо вам стане у
пригоді,
Тут підкаже з
казки гном,
Що потрібен вам...
(Альбом)і
Змалював Андрійко
маму,
А малюнок вставив
в раму.
Цей малюнок, не
секрет,
Називається... (Портрет)
Бачим ліс, галяву
ясну,
День безхмарний та
прекрасний,
Захопило подих аж,
Як побачили... (Пейзаж)
Образотворче мистецтво відображає дійсність у наочних
образах, відтворює об'єктивно наявні властивості реального світу: об'єм, колір, просторовість, матеріальну форму предмета,
світлоповітряне середовище тощо. Проте образотворче мистецтво зображує не тільки те, що
доступне безпосередньомузоровому сприйняттю, але й передає розвиток подій у часі, певну фабулу, розгорнуту оповідь. Воно розкриває
духовний склад людини, її психологію.
Мистецтво —
саме життя, і воно безсмертне.
Оскар Уайльд
Тарас Шевченко – художник
Мета:
- продовжити
знайомство з долею і талантом Кобзаря;
- розширити знання
учнів про Шевченка – художника, познайомити їх з багатющою мистецькою спадщиною
Кобзаря;
- вчити учнів логічно
мислити, образно висловлювати свою думку;
- розвивати навички
самостійного пошуку інформації;
- прищеплювати любов
до творчості великого поета і художника, любов до української природи;
- виховувати почуття
патріотизму, активну громадянську позицію як один із проявів духовності,
відчуття духовного зв’язку з історичним минулим рідного народу.
Обладнання: портрет
Т.Шевченка, збірка «Кобзар», виставка книг про життєвий і творчий шлях поета,
полотна Шевченка – художника.
ХІД УРОКУ
І. Вступне слово
Сьогодні уже вкотре
ми переглядаємо сторінки життя і творчості Тараса Григоровича Шевченка і
знаходимо щось нове і цікаве для себе.
Про мистецьку
спадщину Тараса Шевченка написано чимало і наукових досліджень, і популярних
розвідок, але сьогодні, на жаль, бракує таких фундаментальних узагальнюючих
робіт, як праця видатного українського історика, мистецтвознавця і політичного
діяча Дмитра Володимировича Антоновича «Шевченко - маляр».
«Шевченко – геній
багатогранний, але у вдячній пам’яті нащадків він довго жив, а може й досі
живе, тільки як геніальний поет: Шевченко – поет заслонив собою Шевченка
високоталановитого маляра, видатного рисувальника та дуже тонкого й
високомайстерного гравера. Та значення Шевченка – маляра тільки потроху почало
нащадкам висвітлюватися лише через півстоліття після його смерті, і пройде,
мабуть, і друге півстоліття, поки значення його як маляра й рисувальника буде
як слід висвітлене і загально усвідомлене», - так пише в одному з кращих
досліджень мистецької спадщини Т.Г.Шевченка Дмитро Антонович.
Як уже знаємо,
художній хист прокинувся у Тараса Григоровича дуже рано – ще в дитинстві. Цей
талант привів Шевченка до Академії художеств, рятував у найтяжчі хвилини життя
од відчаю і розлуки.
Поетична спадщина
Кобзаря налічує понад 240 творів, а живописна – близько 1200 робіт (олійних
картин, акварелей, сепій, офортів, малюнків). Сама вже кількість цих творів
свідчить, що малярству Тарас Григорович приділяв велику увагу. Однак за життя
поета жоден його сучасник не мав повного уявлення про Шевченка як художника.
То ж чи справді
Шевченко визначний художник, чи увага до його робіт пояснюється поетичним
талантом Кобзаря? Свої міркування кожен з вас може висловити в кінці уроку,
прослухавши і переглянувши запропонований матеріал.
ІІ. Повідомлення теми
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
Мистецька спадщина
Шевченка довгий час знаходилась у приватних колекціях і не була доступна
широким масам. Люди, до яких потрапили роботи художника, часто не уявляли собі
їхньої цінності. Недооцінка малярських творів Шевченка пояснюється ще й тим, що
він писав не великі полотна (найбільше - «Катерина»), а твори малих розмірів.
До того ж Шевченко
був більше графіком, ніж живописцем. Цього не розуміли критики, вони
недооцінювали графіку й були переконані, що обставини життя і поезія
перешкодили Шевченкові стати великим живописцем.
За півроку до смерті
Шевченка, 2 вересня 1860 року, Рада Академії художеств присвоїла йому звання
академіка гравюри. (Він уже не побачив диплома академіка). Проте на похороні
ніхто не згадав про Тараса Григоровича як художника. Які ж причини цього?
Як же починався шлях
Тараса до живопису?
Помітивши неабиякий
хист у свого козачка, Енгельгардт законтрактував його на чотири роки майстрові
живописного цеху В.Ширяєву, який був декоратором по внутрішньому розпису
палаців і театрів. Завдяки сумлінному навчанню й наполегливості своїх «сеансів»
у Літньому саду він зустрів Івана Максимовича Сошенка . Цьому бідному
студентові Академії художеств належить честь відкриття «діаманта у кожусі», так
назвав Тараса Карл Брюллов. Від часу знайомства з Сошенком (1835р.) до викупу з
кріпацтва минуло довгих три роки. Протягом цього часу Іван Максимович ділив із
Тарасом і останній шматок хліба і останню копійчину.
Сошенко допомагав
своєму другові оволодівати таємницями живопису, давав йому гравюри для
копіювання, папір, олівці. Саме він через В.І.Григоровича, який був тоді
секретарем Товариства заохочення художників, одержав для кріпака Шевченка
дозвіл відвідувати навчальні класи товариства.
Про цей період
творчості Тараса дають уявлення рисунки, створені на історичні та міфологічні
сюжети: «Смерть Лукреції», «Олександр Македонський виявляє довір’я своєму
лікареві Філіппу», «Смерть Віргінії».
Про знайомство Тараса
Шевченка з професором Петербурзької Академії художеств Карлом Брюлловим
розповідає картина Мелехова «Тарас Шевченко в майстерні К.Брюллова»
Завдяки допомозі
видатних діячів української та російської культур К.Брюллова, В.А.Жуковського,
О.Г.Венеціанова, В.І.Григоровича, Є.П.Гребінки. Тарас здобув довгождану волю.
Та була вона «гола»: Тарас не мав ніяких засобів до існування. На допомогу
знову прийшли друзі. Вони оточили його піклуванням, підтримали матеріально,
подбали про те, щоб він навчався в Академії.
Незабаром Шевченко
став улюбленим учнем Карла Брюллова. Юнак постійно користувався його
бібліотекою, майстернею, деякий час мешкав там. Весною 1839 року за успіху з
рисунка Тарас був нагороджений Радою Академії срібною медаллю другого ступеня.
1840 року за першу живописну спробу – картину «Хлопець – жебрак, що дає хліб
собаці» (не збереглася) Шевченко був удруге нагороджений срібною медаллю, а за
картину «Циганка - ворожка» - втретє .
Це полотно хтось
придбав. Дальша його доля невідома – зберігся лише акварельний малюнок під цією
назвою. Під розлогим кленом стоїть дівчина – селянка у святковому вбранні.
Праву руку вона протягла циганці. Лівою тримає щось загорнуте у фартух.
Зосереджене обличчя дівчини звернене у бік глядача: видно, що вона дуже уважно
і зі страхом вслухається у слова ворожки. Постать же циганки подано лише до
половини, вона стоїть за якоюсь кам'яною стіною, можливо, огорожею панського
саду. На плечах смугасте рядно, за спиною – дитина. В одній руці ворожка тримає
дівочу руку, в іншій – костур, бо біля ніг дівчини, пильно роздивляючись
циганку з циганчам, завмер собака.
Як бачимо, картина
зображує сцену з народного життя. Чимало інших полотен теж були присвячені
простим людям. Це, очевидно, й стало причиною того, що Шевченкові жодного разу
не присуджувалася срібна медаль І ступеня. Адже сюжети з повсякденного життя
вважалися «низькими», не гідного «високого мистецтва». Без одержання ж срібної
медалі І ступеня художник не мав права братися за виконання програми на золоту
медаль. Тільки золота медаль давала право (і засоби) продовжити освіту за
кордоном. Та хіба міг Шевченко – автор «Кобзаря» - писати безнадійно далекі від
реального життя картини.
Ось олійний портрет
Тараса Шевченка 1840р., зроблений в брюллювській майстерні. Картина овальної
форми. У центрі – надзвичайно тонке, одухотворене обличчя юнака, що повернув
голову у бік юнака. Темне вбрання контрастує з блідістю обличчя. Високий
розумний лоб, проникливий погляд глибоких очей спрямований на глядача, але
заглиблений у себе. Це надає образові таємничості і романтичної піднесеності.
Взагалі ж протягом всього свого короткого життя художник створив близько 60
автопортретів .
Безперечно,
найвідоміша Шевченкова картина – «Катерина» (1842 р., олія), створена за
мотивами однойменної поеми. Художник зобразив Катерину босою на тлі типового
українського пейзажу: сільська околиця з безкраїм степом, курінь, біля якого
сидить селянин-ложкар, віддалік височить козацька могила з вітряком.
На вродливому обличчі
юної Катерини – вираз глибокої образи, сорому і водночас покірності. Постать
дівчини освітлена яскравим сонцем. На другому плані картини, затемненому,
спокусник – офіцер на коні. Злодійкувато оглядаючись, він пришпорює коня, щоб
швидше втекти. Як і в поемі, на картині краса дівчини протиставляється тяжкій
її долі. Чарівна голівка опущена, аж ніби тремтять припухлі губи, очі
заплакані, почервонілі од сліз, які Катерина ледь стримує. Дівчина повільно
йде, низько схиливши голову, трохи підібравши запаску, щоб приховати від людей
свою ганьбу. Російський радянський мистецтвознавець Олександр Сидоров пише:
«…Живописна «Катерина» - дівчина, яка збирається стати матір’ю – по-справжньому
гарна, а рисунок її ніг, на що варто звернути увагу, - майже точно копіює ноги
«Сікстинської мадонни» Рафаеля, яку Шевченко, звісно ж, знав з багатьох
гравюр».
Художник відтворив
лише один момент з життя Катерини – розлуку її з коханим. У поемі цій події
присвячено всього чотири рядки:
Прийшли вісті
недобрії –
В поход затрубили,
Пішов москаль в
Туреччину.
Катрусю накрили.
Навіщо зображений на
картині селянин-ложкар? Очевидно, Шевченко хотів показати своє і простих людей
ставлення до трагедії селянської дівчини. Співчутливим і розуміючим поглядом
проводжає Катрю літній селянин, що надивився на віку всякого горя.
1843 року Тарас Григорович їде на Україну. Подорожує
Чернігівщиною, Полтавщиною, Київщиною. Найцікавішими живописними творами цього
періоду є жанрові картини «Селянська родина» та «На пасіці» .
У «Селянській родині»
відчувається внутрішній перегук із «Святим сімейством», лише сюжет перенесено
на народний грунт. Біля убогої селянської хатини – молоде подружжя і дитина.
Збоку – розбитий глечик. Біля ніг чоловіка – собака з насторожено піднятою
мордою, ніби вслухається в розповідь. За хатою сидить дід у киреї. Людські
постаті зображено природно, без позування. Відчувається, що стосунки між
подружжям доброзичливі і лагідні. Надворі погоже надвечір’я. Промені сонця
фарбують золотом стіну хати, полотняні сорочки героїв. І в самому повітрі ніби
розлита благодать.
На Україні Шевченко
багато працює над портретами. Якщо раніше він виконував їх переважно аквареллю,
то тепер малює олівцем (Г.Лукомського, В.Закревського), олією (Г.Закревської,
П.Закревського). Вперше вдається до малювання пером і тушшю (автопортрет
1843р.).
Під час подорожі по
Україні Шевченко задумав серію «Живописная Украина» - альбом офортів, до якого
ж він тоді робив етюди з натури та ескізи. Митець хотів увічнити рідний край у
малюнках, показати світові його красу, незвичайну історію, оригінальні звичаї.
Для цього він звертається не до живопису, а до графіки, зокрема до гравюри,
якій найменше приділяв уваги в Академії мистецтв. Шевченко ж вважав гравюру
найдемократичнішим видом мистецтва, доступним народові, адже з однієї
гравірувальної дошки можна зробити 100 відбитків. «Живописную Украину» Шевченко
задумав видати технікою офорту. Розкриваючи задум серії, в одному з листів до
Бодянського він писав: «… я хочу рисовать нашу Украйну… Я її нарисую в трьох
книгах: в першій будуть види, чи то по красі своїй, чи по історії прикметні, а
в другій теперішній людський бит, а в третій історію… В год буде виходити
десять картин». Та не вдалося митцеві здійснити свій задум . У 1844 році вийшло
лише шість аркушів і на цьому видання припинилося. Хоч Товариство заохочення
художників високо оцінило мистецькі якості «Живописної України», задум видання
видався йому надто демократичним. Тому воно відмовилось узяти на себе поширення
хоча б сотні примірників, як просив Тарас Григорович. Серія починається офортом
«У Києві». Художник зосередив увагу на старій розлогій вербі, що схилилася над
водою.
Офорт «Старости»
зображує народний звичай сватання. Текст під ним розкриває зміст малюнка:
«Покохавшись літо чи то два, парубок з дівчиною, розпізнавши та уподобавши одне
другого, парубок до дівчининого батька й матері посила старостів, людей добро
мовних і на таку річ дотепних. Коли батько й мати поблагословлять, то дівчина,
перев’язавши старостам рушники через плечі, подає зарученому своєму на тарілці
або крамну, або самодільну хустку».
У березні 1845 року
Шевченко закінчив Академію. Йому було надано офіційне звання вільного
(некласного) художника. Тарас одразу їде на Україну. Влітку, перебуваючи у селі
Потік на Київщині, він намалював олівцем один з найкращих автопортретів, який
подарував Надії Тарновській. Шевченко мав намір зайнятися викладацькою роботою.
Восени 1846 р. він подає заяву на заміщення вакантної посади вчителя малювання
в Київському університеті. Крім нього, було ще три претенденти, один з них –
академік. Перевагу дали Тарасові Григоровичу. У лютому 1847 р. міністерство
народної освіти розпорядилося зарахувати його вчителем малювання «в виде опыта
на один год». Та не довелося Шевченкові попрацювати в університеті: 5 квітня
1847 р. його заарештували.
Першим відомим
малюнком Шевченка, зробленим на засланні, є автопортрет у солдатському одязі:
сповнені глибокого суму і водночас непокірності очі, горда пряма постава. У
березні 1848 р. поет одержав з України від Андрія Лизогуба скриньку з
малярським приладдям, фарби й папір. Несказанну радість висловив Шевченко у
листі до друга: «Не знаю, чи зраділа б так мала ненагодована дитина, побачивши
матір свою, як я вчора, прийнявши дарунок твій щирий…».
11 травня 1848 р.
Шевченко вирушив з експедицією капітан-лейтенанта Бутакова до Аральського моря.
Його взяли художником. Понад сотню малюнків виконав Тарас Григорович під час
експедиції – пейзажі, портрети, жанрові сцени з життя місцевого населення.
Особливо чимало робіт, присвячених казахським та киргизьким дітям.
Сепія «Байгуші» має
викривальний, сатиричний характер. На передньому плані, на порозі будинку,
зображено двох казахських хлопчиків-жебраків, напівголих, босих, нещасних.
Старший, з торбою через плече, простягає рученята, скривився жалібно – просить
милостині. Менший стоїть поруч у величезному малахаї, тримає перед собою миску
і серйозно та очікуюче дивиться вперед, певно, на господарів. На другому плані,
за дітьми, художник зобразив у солдатській формі себе, але не як стороннього
глядача, а як учасника події, «обличителя жестоких людей неситих».
1 листопада 1849 р.
експедиція повернулася в Оренбург. За розпорядженням Бутакова Шевченко оформляє
альбом малюнків, що мав доповнювати звіт про виконану на Аралі роботу. Чуйне
ставлення Бутакова, тепла увага оренбурзьких друзів надавали Шевченкові сил та
снаги.
За доносом прапорщика
Ісаєва навесні 1850 р. поета заарештували й ув’язнили, звинувативши в порушенні
монаршого наказу не писати й не малювати. Півроку тяглося слідство, а по
закінченні Тараса загнали у віддалене Новопетровське укріплення на східному
березі Каспійського моря і встановили за ним суворий нагляд.
Улітку 1851 р. на
півострові Мангишлак працювала геологічна експедиція під керівництвом гірничого
інженера О.Антипова. Серед її учасників були оренбурзькі друзі Шевченка -
польські політичні засланці Бр. Залєський і Турно. За їхнім проханням Шевченка
включили до складу експедиції. Позбувшись нагляду, митець знову дістав
можливість малювати. Експедиція тривала трохи більше трьох місяців. Збереглося
57 робіт Шевченка, створених у цей час.
Ось сепія «Шевченко
серед товаришів», датована 1851 р. У центрі, спиною до глядачів, стоїть без
сорочки. Обіпершись на стіл правою рукою, він розглядає малюнок. За столом
сидить бородань, в якому ми впізнаємо Шевченка. На підлозі самовар, біля нього
вівся по-казахськи на килимі з чашкою та люлькою третій учасник вечірньої
розмови. У цій бездоганно виконаній роботі майстерно передані форми людського
тіла. У гораз Кара-Тау Шевченко написав ще один автопортрет. Взагалі ж протягом
всього свого короткого життя художник створив близько 60 автопортретів.
Виконані 1858 р.
портрети Михайла Щепкіна та Айри Олріджа є найвищим досягненням Шевченка –
портретиста останніх років його життя.
Перед визволенням
Тарас Григорович мріяв зайнятися гравюрою. Це прагнення він мотивував двома
обставинами. По-перше, тим, що в роки заслання не мав змоги систематично
працювати як живописець і церез це втратив набуті раніше вправність та
майстерність. Навряд чи це відповідало дійсності, але таке висловлювання
свідчить про глибоку самокритичність митця. По-друге, гравюра, вважав Шевченко,
- найкращий засіб широкого розповсюдження творів мистецтва серед народу. У
вересні 1860 року Петербурзька Академія мистецтв надала йому звання академіка
гравюри.
Десятирічне заслання
підірвало здоров’я Шевченка і на 47 році його життя обірвалося
Творчість Шевченка -
художника займає особливе місце в розвитку українського образотворчого
мистецтва. Вона поклала початок критичному реалізму, що визначив своїм
завданням розкривати життя і побут простого люду, служити його інтересам.
